ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ ОСОБІ У ЗВ’ЯЗКУ ІЗ ТРАВМУВАННЯМ ПІД ЧАС ТРЕНУВАННЯ У ТРЕНАЖЕРНОМУ ЗАЛІ

У зв’язку з популяризацією здорово способу життя Адвокатське об’єднання «Бахмач та партнери» сьогодні хоче звернути Вашу увагу на те, як захистити себе з правової точки зору у разі травмування під час тренувань у тренажерному залі. Відносини у сфері фізичної культури і спорту є багатогранними та вимагають спеціального правового регулювання.

Специфічність відносин у сфері фізичної культури і спорту, серед яких виділяють спортивні та пов’язані з ними відносини, відносини у сфері фізичної культури, вимагає врахування об’єктивних та суб’єктивних особливостей, що притаманні саме для цих суспільних відносин. Основоположним у спортивному праві є Закон України «Про фізичну культуру і спорт». В Законі наголошується, що держава створює умови для правового захисту інтересів громадян у сфері фізичної культури і спорту, розвиває фізкультурно-спортивну індустрію та інфраструктуру, заохочує громадян зміцнювати своє здоров’я, вести здоровий спосіб життя.

Разом із тим, загалом спортивне законодавство недосконале, адже містить досить розпливчасті дефініції фізичної культури та спорту. Фактично в Україні існує велика кількість спортивних клубів. Серед них є клуби, що забезпечують професійну підготовку спортивних досягнень, тобто такі, що належать до професійного спорту та мають на меті отримання найвищих спортивних досягнень шляхом участі в офіційно організованих спортивних змаганнях, що проводяться під егідою відповідних федерацій, до складу якої вони входять. І такі, що можна віднести до фітнес-індустрії - «любительські» спортивні клуби, до яких можна віднести ті клуби, що надають послуги для досягнення особистих результатів фізичного стану шляхом відвідування фітнес-центрів та тренажерних залів.

Спортивна діяльність має підвищений ступінь небезпеки, адже ризики травмування під час тренування досить великі. З огляду на це, особливої уваги потребує належне правове регулювання деліктних відносин у сфері «любительського» спорту, що мають своїм змістом відповідальність особи за завдану шкоду. Статті 54 Закону України «Про фізичну культуру та спорт» зазначає, що особи, винні у порушенні законодавства у сфері фізичної культури і спорту, несуть цивільно-правову, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Крім того, приписи Закону України «Про фізичну культуру та спорт», містять положення щодо безпечності занять фізичною культурою та спортом (стаття 3). Відтак, спортивний клуб має робити все можливе для захисту клієнтів від випадкових травм.

Отже, незважаючи на те, що під час підписання договору про надання послуг зі спортивним клубом такий договір може містити інформовану згоду, домовленість або відмову від будь-яких претензій у випадку травмування під час занять спортом, за наявності порушень приписів законодавства відповідальність матиме місце у будь-якому випадку. Але ступінь такої відповідальності залежно від наявності чи відсутності договору буде різною.

Охороняючи права та інтереси як фізичних, так і юридичних осіб, відшкодування шкоди, регламентовано нормами Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України, ЦК). Норми, що регулюють відшкодування заподіяної шкоди зібрані в Главі 82 ЦК України – «Відшкодування шкоди».

  • Чинним законодавством (ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1167 ЦК України) передбачено право юридичної та фізичної особи на відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи; шкоди, завданої майну фізичної або юридичної особи; моральної шкоди, завданої фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Тобто, загальне поняття відшкодування збитків є збірним і за своїм обсягом торкається як особистої немайнової, так і майнової сфер потерпілого, тобто його немайнових та майнових благ, пошкоджених внаслідок дій чи бездіяльності з боку інших осіб. Встановлені умови відшкодування шкоди поширюються на всі норми, що входять до гл. 82 ЦК України, тією мірою, у якій їх не змінюють спеціальні правила, передбачені окремими нормами цієї глави.
  • Так, порівняно із загальними умовами відшкодування заподіяної шкоди, умови відшкодування у зв’язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я особи (ч. 1 ст. 1195 ЦК України) наділені низкою специфічних ознак. Насамперед це стосується протиправності діяння, яке полягає у тому, що будь-яке діяння, яким заподіюється шкода життю та здоров'ю фізичної особи, як правило, презюмується протиправним.

Що стосується шкоди, то слід відмітити, що вона має бути виражена саме у формі:
- катівства (травма чи професійне ушкодження здоров'я);
- іншого ушкодження здоров'я (будь-яке не пов'язане з каліцтвом пошкодження здоров'я, що наступило внаслідок так званого загального захворювання, яке є видом ушкодження здоров'я внаслідок недотримання заподіювачем шкоди встановлених правил та норм).

  •  Важливим є також і причинно-наслідковий зв'язок. Тут слід доводити наявність причинно-наслідкового зв'язку не лише між протиправним діянням та каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, а й причинно-наслідковий зв'язок між цими ушкодженнями здоров'я та зазначеними майновими втратами. Вина ж заподіювача шкоди, як і за загальними правилами, презюмується аж поки він не доведе свою невинність.
  • Виходячи із специфіки шкоди, завданої життю та здоров'ю особи, об'єктом відшкодування буде не зазначена шкода, а лише майнові втрати, яких зазнала особа внаслідок завдання цієї шкоди. До таких втрат відноситься заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Цей перелік є орієнтовним, за наявності інших втрат, пов'язаних з відповідним ушкодженням здоров'я, виникає право вимоги також і на їх відшкодування.
  •  До того ж, у разі заподіяння ушкодження здоров'ю особи, вона має право на відшкодування моральної шкоди, завданої таким ушкодженням.

Із вищевикладеного підсумуємо, у разі завдання шкоди особі під час тренування у спортивному клубі відшкодовується:

1) заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності;
2) додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо;
3) моральна шкода, завдана їй внаслідок зазначеного правопорушення

При цьому, необхідними умовами для застосування відповідальності є:

- Наявність протиправного діяння, тобто заподіяння шкоди здоров’ю особи під час тренування у спортивному клубі.
- Докази травмування з вини тренера або через несправність обладнання (вина). Для цього подія повинна бути зафіксовано адміністрацією клубу і медпрацівником. Бажано, наявність свідків події.
- Причинно-наслідковий зв´язок між протиправним діянням тренера та травмуванням особи (наприклад висновок лікаря про те, що саме через цю травму особа була позбавлена працездатності на певний проміжок часу). А також і причинно-наслідковий зв'язок між ушкодженнями здоров'я та майновими втратами потерпілої особи.
- Довідки про лікування і чеки на ліки для встановлення суми збитків.
- Відшкодування шкоди буде покладено саме на заподіювача шкоди (тренера).

  • За наявності належного оформлення трудових відносин між тренером та спортивним клубом вимоги із відшкодування шкоди, як моральної так і майнової, у випадку травмування може бути покладено саме на спортивний клуб (відповідно до приписів ст. 1172 ЦК України).

У випадку, якщо тренер лише орендує вільне приміщення на території спортивного клубу, зобов’язання із відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, покладається саме на тренера в порядку статті 1195 ЦК України. Адже, шкода завдана діями, які не пов'язані з виконанням трудових (службових) обов'язків, виключає вину роботодавця.

Також варто зауважити, що тренер (інструктор тренажерного залу) не є суб’єктом, що має спеціальний статус. Спеціальні норми, які встановлюють особливості регулювання відповідальності тренера, та підлягають переважному застосуванню у випадку завдання шкоди здоров’ю особи відсутні. Тому відшкодування, за шкоду завдану особі у зв’язку із травмуванням під час тренування у тренажерному залі, буде здійснювались у порядку передбаченому приписами ЦК України. За наявності підстав для відшкодування майнової шкоди у зв’язку із травмуванням під час занять у спортивному клубі на підстави для відповідальності не впливатиме і освіта тренера чи його сертифікація.

Підсумовуючи, зазначимо і про роль договору зі спортивним клубом та заяви-підтвердження про відсутність медичних протипоказань та захворювань.

За загальним правилом, доступ клієнта до послуг, які надає спортивний клуб, відбувається на умовах визначених у відповідному договорі.

Зазвичай клієнт, укладаючи цей договір, підтверджує, що він ознайомлений з переліком та обсягом послуг, порядком їх надання, а також з усією інформацією, яка необхідна для повноцінного отримання послуг у клубі, а також заявляє, що він свідомо погоджується на всі умови цього договору та усіх додатків до нього та зобов'язується їх виконувати. Добровільно бере на себе відповідальність за можливі травми чи інші ушкодження його здоров'ю, отримані внаслідок використання спортивного обладнання та/або під час здійснення будь-яких фізичних вправ (навантажень) та підтверджує відсутність протипоказань до заняття у тренажерному залі (інтенсивних фізичних навантажень).

Наявність у договорі умов, відповідно до яких клієнт підтверджує відсутність протипоказань до заняття у тренажерному залі, за наявності умов для відшкодування шкоди у випадку травмування під час занять у спортивному клубі, не виключає відповідальність тренера. Адже, відповідно до ст. 3 Конституції України, життя і здоров'я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відтак, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому майнові збитки та моральну шкоду (ст. 1195 ЦК України).

Разом із таким, задля зниження рівня відповідальності, у випадку, коли клієнту стало погано за відсутності навантажень, важливою є наявність лікарського висновку про відсутність протипоказань до заняття у тренажерному залі (інтенсивних фізичних навантажень).

Проте чинне законодавство України не закріплює такої обов’язкової умови для допуску для занять у тренажерному залі, як наявність лікарського висновку про відсутність протипоказань до заняття у тренажерному залі (інтенсивних фізичних навантажень). Необхідність його оформлення залежить від політики установи. Зазвичай не всі спортклуби запитують дані про здоров'я відвідувачів, але це не характеризує їх з позитивної сторони. Навіть якщо особа абсолютно впевнена у стані свого організму, ніхто не гарантує, що у будь-якого іншого відвідувача немає небезпечних хвороб. При цьому про захворювання клієнта обов'язково повинен знати тренер. В іншому випадку можливі помилки при розробці програми занять, великий ризик отримання травм і погіршення стану. При цьому, такий висновок може допомогти знизити або виключити відповідальність тренера/спортивного клубу.

У зв’язку із цим пропонуємо Вам проект заяви-підтвердження про відсутність медичних протипоказань та захворювань (додаток 1), аналогічною може бути і заява з переліком медичних протипоказань. Вона слугуватиме додатковою гарантією, наявності/відсутності відповідальності тренера/спортивного клубу у випадку якщо клієнту стало погано саме через особливості стану його здоров’я, а не через тренування: https://docs.google.com/

Юлія Семененко, адвокат

Адвокатське об’єднання «Бахмач та партнери» 

В нашому страховому агентстві «SPORTINSURANCE» можна: